Стилес чи стилос

Стилес чи стилос

Збірка: «Стилет і стилос». Завантажити цей текст, надіслати, розповісти, цвірінькнути Інші твори цього автора. Скорше бунт буйних майбутніх рас, Полум'я, на котрім тьма розтала, Вибух крові, що зарокотала Карою за довгу ніч образ.

За матеріалами: Євген Малак. Євген Малак, стилет ЧИ стилос?

Рільке Час, Господи, на самоту й покору. Навколо мертві площі піль В шматках осіннього туману.

а я тут, на чужинних бруках, Чужий несу чужий тягар. Розгоном бур і божевіллям хвиль, безмежжя! Кoментap, стилет це ніж, збpoя.

Сиріє стріха під дощами, Вже хата стала нетривка, І мати слухають ночами Бронхітне гавкання Бровка. Автор усвідомлює неможливість однобокого розвязання цієї проблеми. Ми перейшли всі кола муки - І ось прозріли.

А Ти байдужа і чужа У чорний степ пішла.

Ніхто не чув Твоїх плачів. Невже, нам залишиться тільки дим Минулого і втіха плачу? А тут жаха набряклий вітром обрій: Привабить, зрадить, і віддасть воді.

Малак яскравий прихильник символізму, то за кожним образом поезії можна бачити більше, ніж один смисловий шар. Ти йшла безвладна, як сліпа, Єдиним сном, єдиним болем.

А я на полум'ї розлуки Назавше спалюю роки, І сниться степ Твій, сняться луки І на узгір'ях вітряки. 4 Несу отут страшний свій іспит І знаю, що життя мине.

Заховала перекупка-пам'ять всі сни глибоко, Тільки будить горілка на чорнім шляху в корчмі, Ніби в морок душі, в ї цвинтарно-мертвий спокій Після чарки отрути влітає сонячний чміль1.

Образи: людей: ліричний герой поет; золототілі діви; природи: дивний ліс; пяні птиці, незімята трава; гіпнотичні кобри; набряклий вітром обрій, предметів і явищ: стилет, стилос; трагічні терези; береги краси; галас бою; розгін бур; пяний синій хміль.

Ти йшла навік проклятим полем, Й до стіп чорнозем прилипав, До стіп поранених. А тут молюсь, убогий митар, Шукаю Твій вогненний слід.

І під чолом ті, що колись горіли, А нині глибше й глибше западають І пригасають ті неситі очі Бо зір звертається до себе, внутр, З переситом від людського й земного. Та тільки тут веселий галас бою. Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри, під пестощі золототілих дів.

Там дивний ліс зітхає ароматом І весь дзвенить од гімнів п'яних птиць, Співа трава, ніким ще не зім'ята, І вабить сном солодких таємниць, Там зачарують гіпнотичні кобри, під пестощі золототілих дів.

МЕСТО ПОД КОММЕНТАРИИ